Лікаря-інтерна Владислава Трепка, який загинув 12 лютого на Сході України, поблизу Дебальцевого, прийшли провести в останню путь чи не всі мешканці району Гравітон у Чернівцях. Також прийшли учителі та учні старших класів 28-ї школи.
Тіло Владислава привезли в неділю. Люди зустрічали Героя навколішки, утворивши живий ланцюг до під'їзду будинку, де проживав Владислав.
Чернівчани почали приходити до будинку ще зранку. Вони несли з собою вінки та квіти. Дехто залишав їх просто біля під'їзду. Люди запалили свічки, а коли винесли тіло Владислава, всі почали плакати.
– Я вчила колись Владика. До того ж була його сусідкою – живу в сусідньому під’їзді. Давно працюю в школі з його батьками. Владик був дуже старанний, людяний, завжди усміхався. Видно було, що виховувався в інтелігентній сім’ї. Владик хотів стати лікарем, тому добре вчив хімію та біологію. У нього дідусь був лікарем, то він продовжив цю традицію. Після дев’ятого класу вступив до медичного коледжу, потім закінчив медуніверситет. Навчався в інтернатурі, вступив на магістратуру. Мріяв стати хорошим хірургом , – розповіла вчитель хімії школи № 28 Алла Семенівна.
– Владислав виявився справжнім патріотом України. Він завжди буде прикладом мужності для наших учнів. Владик загинув, надаючи допомогу пораненим бійцям. Він врятував багатьох військових. І віддав за це своє життя. Хоча напередодні він приїхав додому. Мав повертатися назад у неділю. 15 лютого. Але йому зателефонували і сказали, щоб приїжджав скоріше, бо багато поранених. І він поїхав, бо був дуже совісний. А через день загинув. Мама дуже не хотіла, щоб син їхав. Напевно, відчувала недобре, - додала інша вчителька.
– Дуже співчуваємо родині, сумуємо разом із близькими. Це велика втрата для нас усіх. Через місяць, як розповідали його батьки. Владика повинні були мобілізувати назовсім. У нього була кохана дівчина, з якою він хотів одружитися після повернення додому. Розмовляла з його батьком. Він сказав, що любить усіх своїх чотирьох дітей, але Владислав був йому найближчий по духу. Сподівався, що він доглядатиме за ним та дружиною на старості, – плачучи, розповіла пані Алла.
Труну військові несли на руках. Люди стали навколішки та утворили живий ланцюг. Вся дорога була встелена живими квітами,
