“Коли горять гармати, поетове серце не спить”, - із такими словами у Чернівецькому національному університеті сьогодні, 28 квітня, відбулося відкриття всеукраїнського фестивалю поезії "Від Гуцулії – до кряжів донецьких". Щорічно фестиваль відбувається у пам’ять поета-політв’язня, Шевченківського лауреата Тараса Мельничука. Також цьогорічний фестиваль присвячений і 200-літтю Великого Кобзаря.
На відкриття фестивалю у Червоній залі резиденції університету зібралися не лише письменники, літературні діячі і викладачі, але і багато молодих людей. З перших хвилин мова ішла про долю України. Про фестиваль, який покликаний словом єднати країну. Про силу поетичних рядків.
- Через події у країні нині скасовують багато заходів, - зауважив письменник, організатор фестивалю Мирослав ЛАЗАРУК. - Я взяв на себе дику сміливість таки провести поетичний фестиваль. А чому не можна? Таке враження, що той московський чобіт стоїть нам на горлі, чекає, щоби ми повмирали... Цьогорічний фестиваль вшановує двох видатних поетів: Тараса Шевченка і Тараса Мельничука. Про Шевченка ми знаємо багато, про Мельничука - мало. Важливо знати, що Тарас Мельничук був бунтарем...
- Пригадую, літературний вечір 1992 року, - говорить професор філології Богдан МЕЛЬНИЧУК. - Тоді Тарас Мельничук сказав мені: “Збережи на світі Україну”. Нині, ми особливо повинні дотримувати цього заповіту.
- Чи є панацеєю поезія у складний час? - зауважив лауреат Шевченківської премії, поет Василь ГЕРАСИМ’ЮК. - Поезія тим цінна, що є натуральним продуктом, а не напівфабрикатом. У що сьогодні можна вірити? Я не довго думаючи, відповім, що у любов.
Після короткої промови під аплодисменти Василь Герасим’юк прочитав вірш “Заклинання”. У якому є такі рядки: “Любов нехай не спить! Як ліс, любов не спить, як Бог не спить, як смерть у сонячнім промінні”.
- 3 просмотра
