Ротару Софія Михайлівна

Ротару Софія Михайлівна (справжнє ім'я Софія Михайлівна Євдокименко-Ротару) - народилась 7 серпня 1947 року, в селі Маршинці, Новоселицького району, Чернівецької області. Радянська та українська естрадна співачка, Народна артистка СРСР, Народна артистка України, Народна артистка МРСР, Герой України (2002).

Біографія:

Софія Ротару народилась в селі Маршинці, Новоселицького району, в багатодітній родині. Співати почала ще з першого класу, брала участь у шкільному і церковному хорі. У юності займалася в драмгуртку, співала народних пісень в художній самодіяльності, перемагаючи в районних і республіканських конкурсах.
У 1964 році вступила в Чернівецьке музичне училище, яке закінчила в 1968 році. Щойно потрапивши на навчання, Софія уперше виступила на сцені Кремлівського палацу.
Після знайомства зі своїм майбутнім чоловіком Анатолієм Євдокименком, студентом Чернівецького університету й одночасно сурмачем у студентському естрадному оркестрі, співачка вирішує випробувати свій талант як солістка.
У 1968 році Софія Ротару стала лауреатом IX Всесвітнього фестивалю молоді і студентів у Софії (Болгарія), отримавши золоту медаль за виконання української народної пісні «На камені стою» і молдовської «Люблю весну», а також «Степом, степом» А. Пашкевича і «Валентини» Г. Георгіце (присвячена жінці-космонавту Валентині Терешковій).
У той же час Ротару починає викладати теорію і сольфеджіо в Чернівецькому культосвітньому училищі. У 1974 році закінчує заочне відділення Кишинівського державного інституту мистецтв.
У 1971 році Ротару знялася в головній ролі у музичному телефільмі «Червона рута», названому так за піснею, що звучала у картині, композитора Володимира Івасюка, з яким у Софії склалася плідна творча співпраця. Однойменно був названий і вокально-інструментальний ансамбль, сформований Ротару та Євдокименком при Чернівецькій філармонії (Анатолій закінчив пізніше режисерський факультет Київського інституту культури, став потім режисером-постановником усіх концертних програм Софії).

Звання та нагороди:

Звання Герой України з врученням ордена Держави (7 серпня 2002) — за визначні заслуги перед Українською державою у розвитку мистецтва, самовіддану працю на ниві збереження національних культурних традицій і примноження пісенної спадщини народів України
Орден «За заслуги» II ст. (6 серпня 2007) — за вагомий особистий внесок у розвиток українського музичного мистецтва, високу виконавську майстерність та багаторічну плідну діяльність
Почесна відзнака Президента України (8 серпня 1996) — за видатний особистий внесок у розвиток української національної культури і мистецтва, високу виконавську майстерність
Орден княгині Ольги I ст. (6 березня 2002) — за вагомі трудові здобутки, високий професіоналізм та з нагоди Міжнародного дня прав жінок і миру
Орден княгині Ольги III ст. (9 серпня 1999) — за визначні особисті заслуги у розвитку пісенної творчості, багаторічну плідну концертну діяльність, високу виконавську майстерність
Орден Республіки (Республіка Молдова, 8 серпня 1997) — за видатні досягнення у творчій діяльності, особливі заслуги у розвитку і пропаганді музичного мистецтва, високу виконавську майстерність
Орден Пошани (Російська Федерація, 7 серпня 2002) — за великий внесок у розвиток естрадного мистецтва і зміцнення російсько-українських культурних зв'язків
Нагороджена орденами Знак Пошани (1980), Дружби народів (1985)
Лауреат премії ім. Островського (1976), Ленінського комсомолу (1978), ім. К. Шульженко (1996), «Овація» (2000)
«Людина року-2000»