Розвиток медицини на Буковині розпочався лише з 19 століття. Саме в цей період на цих землях панувала Австрія, яка вважалася вже тоді достатньо розвиненою країною. Не дивлячись на це, буковинці та інші поневолені народи не отримували достатнього матеріального блага для проживання. Більше про те, як розвивалася медична сфера розповість chernivtsi-city.
Високий рівень захворюваності
Згідно з даними за 1830 рік, на Буковині проживало більш ніж 250 тисяч осіб. Через те, що рівень життя був дуже низьким, а люди часто голодували, з них було понад 8500 хворих, а 3809 померло. У період з 1868 по 1906 роки кількість населення дуже скорочувалася. Навіть попри те, що народжуваність на Буковині залишалася на високому рівні.
Зокрема, за декілька років у цей період помирало по 55 буковинців на одну тисячу населення - цей показник довго був найвищим серед європейських країн.
У 1857 році показники смертності були дуже високими серед дітей: з 28 900 народжених померли більш ніж 14 000. У 1858 році народилося 21 500, а померло 15 500 дітей.
Наприкінці 19 століття рівень захворюваності сягнув свого піку: все більше буковинців мали купу хвороб, зокрема туберкульоз, венеричні, холера (лише у 1868 році вона забрала життя 2300 осіб), кір, скарлатина, дифтерія та інші. Велика кількість хворих не змогла впоратися з недугою.
На жаль, чинна влада не надто поспішала робити будь-які кроки, аби подолати усі негаразди. Ані санітарних заходів, ані будування цивілізованого водопостачання не розпочинали. Навіть у Чернівцях було відсутнє централізоване водопостачання. Аж у 1897 році прийняли рішення про початок будівництва водогону.
У 1903 році було проведено обстеження. Воно показало, що більш ніж половина малят, які проживали у навколишніх селах Чернівців (89/145) ніколи не їла м’ясо, частина з них коштувала лише раз на сім днів, а 40% дітей мали проблеми з щитовидною залозою.
Відсутність лікарів
Цікаво, але медичних працівників на Буковині було катастрофічно мало. Йосиф Глабах став першим дипломованим лікарем, який з’явився у цьому регіоні у 1782 році. Зокрема:
-
перший військовий шпиталь відкрився у 1779 році;
-
перша військова аптека відкрилася за два роки - у 1781;
-
перша аптека для звичайних буковинців відкрилася у 1785 році.
Станом на 1849 рік лікарів не побільшало. Як відомо, на 17 тисяч буковинців був лише один кваліфікований лікар.
Перші лікарні для цивільних
Лікарні для звичайних громадян розпочали функціонувати з 1786 року, коли мерією було викуплено будинок пивовара Вайнера. Згодом, перша міська лікарня “переїхала” до будівлі колишньої в’язниці. У 1833 році лікарня вкотре змінила своє місцезнаходження: для медичного закладу побудували нове приміщення.
Наприкінці 19 століття побудували ще одне приміщення для медичного закладу, яке розраховане було на 250 ліжок. Станом на 1900 рік лікарня мала п’ять функціонуючих відділень, а за пів року тут провели перше хірургічне втручання.
У 1907 році було збудовано ще два корпуси, а лікарі та медичні працівники проживали на території цих лікарень у спеціально зведених будинках.
Загалом, за шість років активного будівництва, було побудовано дев’ять приміщень медичних закладів.
У 1908 році відкрилася станція боротьби зі сказом. Її засновниками стали Модест Попеску та Октавіан Георгіян.
Першу дитячу лікарню відкрили у 1910 році, але за яких умов відбувалося будування цього медичного закладу достеменно невідомо. Існує дві версії:
-
Лікарня була зведена коштами Германа та Мозеса Фішерів (підприємці)4
-
Лікарня була зведена подружжям Кіслінгерів, які мали високі статки, але не мали власних дітей.
У 1911 році відкрили медичний заклад у Вижниці, а за рік - у Старожинці.
Медицина під час панування Румунії
У 1918 році значна частина Буковини була захоплена Румунією. Через те, що загарбники проводили румунізацію українців, останні мали змоги повноцінно “стати на ноги”. Зокрема, нова влада додала економічну дискримінацію, нещадну експлуатацію українського населення та постійні пограбування. Усі ці фактори вкрай негативно відобразилися на здоров’ї буковинців й рівень захворюваності та смертності знову сягнув свого піку.
У період з 1930 по 1938 роки населення Буковини зросло менше ніж на тисячу, адже велика частина смертей у ці роки становили діти. За 1930 рік народилося 1866 малят, а померло 1157, а за 1938 рік народилося 1576, а померло 1549.
Також, у цей період буковинці помирали від віспи, тифу, пневмонії та туберкульозу. Цифри, які відомі на разі загальної кількості хворих та загиблих від хвороб - це ті, хто офіційно звертався за медичною допомогою до лікарів (1728 осіб померло загалом у 1930 та 1938 роках).
До речі, значна частина лікарів була румунами, а ті, хто був українцем - записували як румуна. У школі акушерства та гінекології, яка почала роботу ще за часів панування Австрії, було суворо заборонено викладати українською мовою.
Приєднання до України
З 1940 року Буковина повернулася до складу нашої держави й там одразу ж почали діяти усі наявні реформи, у тому числі й у медичній сфері.
У тому ж році, після утворення Чернівецької області, розпочав роботу повітовий відділ охорони здоров’я. Ця установа займалася організаційними питаннями усіх медичних закладів, підвищенням кваліфікації лікарів, фінансуванням.
Завдяки продуктивній роботі відділу охорони здоров’я Чернівецької області, було відчинено наступні установи:
-
25 лікарень;
-
83 амбулаторії;
-
венеричний диспансер;
-
25 пунктів фельдшерів;
-
3 туберкульозні санаторії;
-
5 санітарних станцій;
-
18 пологових будинків;
-
6 дитячих консультацій;
-
дитяча лікарня;
-
6 шкільних лікарень санаторного типу;
-
молочна кухня.
Одна станція швидкої медичної допомоги налічувала одинадцять осіб та мала три спеціальні автомобілі.
Після визволення Буковини від німецьких загарбників, відновлення та розбудова медицини пришвидшилося. Кількість дитячих смертей зменшилася вдвоє, у порівнянні з 1940 роком, у 50-х роках приріст населення став найвищим.
За 60-ті роки значна увага приділялася диспансерному обслуговуванню, вдосконаленню медичної допомоги у сільській місцевості та розвитку спеціалізованого медичного обслуговування.
У 1967 році кількість аптек зросла до 85 та більш ніж 300 аптечних пунктів. Зокрема, кожна лікарня, поліклініка та фельдшерські пункти мали у своїх приміщеннях філії аптек.
Станом на 1971 рік у Чернівецькій області нарахували 47 міських та 67 сільських лікарень.
З 1980 по 1990 рік медична сфера на Буковині лише зростала та покращувалася: центральні районні лікарні розширювалися, амбулаторії та поліклініки теж.
Фото: Чернівецька обласна клінічна лікарня
- 24 перегляди
