Буковинський край важко дослідити з першого погляду. Його характер формується не лише пишними фасадами проспекту чи знайомими всім панорамами університету. Справжнє місто ховається серед тихих проходів між старими кам’яницями; двориків, де час на мить завмирає; ледь помітних меморіальних табличок, пише chernivtsi-city.com.
Наш матеріал покликаний поділитися тими маловідомими місцями, які зберігають багатошарову пам’ять наших предків. Кожне з них розповість свою історію: про людей, мистецькі витвори, таємниці різноманітних епох. Для поціновувачів глибшого наша збірка стане хорошим путівником на шляху до пригод.
Єврейський некрополь
Якщо ви хочете зрозуміти справжній масштаб втраченої Атлантиди (так називають єврейську частину Чернівців), вам ніяк не допоможуть книжки з ілюстраціями чи музейні експонати. Вам необхідно відвідати вулицю Зелену. Саме тут, на схилах гори Гореча розкинувся величний історико-культурний заповідник, здатний об’єднати християнські та юдейські поховання в єдиний комплекс пам’яті.
Історія його розпочалася ще у 1866 році. За півтора століття некрополь розрісся до вражальних розмірів – понад 14 гектарів землі, що стали прихистком для більш ніж 50 000 осіб. Одразу цю цифру важко осягнути. Однак, глянеш на безкраї ряди мацев, – і всі сумніви сходять нанівець.
Першою зустрічатиме мандрівника архітектурна домінанта входу, величник Будинок прощання. Зведений 1905-го за проєктом майстра Йозефа Фюнкеля, він нагадує стародавній храм. Всередині функціонально розділений на чотири частини:
-
центральну ритуальну залу, де прощалися із покійним;
-
спеціальне приміщення для зберігання тіл;
-
адміністраційний офіс;
-
магазин ритуальної атрибутики.
Наразі будівля переживає складні часи. Попри охоронний статус, величезна кількість ділянок залишається "terra incognita" – недостатньо дослідженою й поглинутою природою. Та найбільшим ворогом виявилася геологія. Зсувні процеси схилу гори настільки реалізувалися, що довелося терміново зводити масивну підпірну стінку.
Лабіринти чернівецьких двориків
Головні вулиці здаються нам випрасуваним смокінгом, котрий вдягається для гостей. Дворики у цьому випадку відіграватимуть роль домашнього халата, насолоджуючись ранковою кавою. Досвідчені мандрівники радять в один голос: не поспішайте пробігти вулицю колишню Панську від початку до кінця. Істинна магія розпочинається тоді, коли ви наважуєтеся штовхнути важку металеву браму і зробити крок у напівтемряву підворіття.
Також не видає своєї унікальності куточок за адресою Кобилянської, 22. Варто лише пройти через ворота й миттєво опиняєшся ніби серед італійського патіо: тут збереглася стара криниця, затишні клумби, а головне – унікальні дерев’яні галереї-балкончики. Вони оперізують споруду зсередини.
Схожою красою може похизуватися під’їзд сусіднього будинку під номером 12. Це місце працює машиною часу: як тільки піднімеш голову, то одразу побачиш автентичний розпис на стилі. Йому, за оцінками деяких дослідників, вже понад сто років. Тільки уявіть, що настінні фарби бачили зміну імперій, епох чи навіть прапорів! Мурашки тут же накривають шкіру.
Дім-корабель
Інфраструктурне море Чернівців переховує одну будівлю, здатну ось-ось відчалити від тротуару, аби попливти бруківкою вдалечінь. Мовиться про знаменитий "Дім-корабель", який старожили досі з любов'ю називають старою німецькою манерою "Шіфа" (Schiff). Розташований серед перетину проспектів Головної та Шолом-Алейхема, він є парадоксально недооціненим об’єктом стандартних туристичних маршрутів.
Подібність до судна – не просто випадкова гра уяви стомленого мандрівника. Фасад споруди навмисно будували з дивовижною точністю. Наприклад, звужений кут будинку нагадує гострий ніс корабля, допоки ширші бічні сторони імітують корму. Довершують незвичну ілюзію просторі балкони на другому поверсі, слугуючи "палубами" для мешканців. Роль щогли тут виконує витончена башточка (вона здіймається над дахом).
Скільки часу він заповнює регіон? Перші згадки про нього з’явилися близько XIX століття, ставши одним із перших монументальних кам’яних будинків.
Відлуння спаленої величі
Вивіска прикрашена звичною назвою "Кінотеатр Чернівці", але масивні стіни, величний купол та загальні пропорції споруди шепочуть про зовсім інше призначення. Темпль – колишня Хоральна синагога, духовне серце єврейської громади. Спроєктована видатним львівським архітектором Юліаном Захаревичем у мавританському стилі, наприкінці XIX сторіччя вона вважалася найрозкішнішою точкою всією Східної Європи.
Проте наступні тисячу років пройдуть безжальним катком. Друга світова війна принесла пожежу, трансформуючи будівлю пусткою. Лише у 1959 році радянська влада вирішує її “реінкарнувати” у дусі соціалістичного реалізму. Купол змінили, конструкцію перебудували, замість молитов прозвучали саундтреки до фільмів. Хоч фасад втратив свій первозданний вигляд, але непокірний характер досі царює у повітрі.
Магія Винної гори
Завершуватиме нашу підбірку локація, відома серед жителів як “Аврора”. Це, мабуть, найбільш несправедливо ігнорований куточок. Туристи зазвичай шукають панорами на вежі Ратуші, та саме тут скидаються маски парадного екстер’єру.
Чому “Винна гора”? Місцева легенда стверджує: колись це місце дуже полюбляла заможна знать. Сюди підіймалися не тільки подихати чистим повітрям, а ще випити вина, споглядаючи на свої володіння внизу.
Найкращий час для візиту – “золота година” перед заходом сонця. Коли вечірнє світило заходить за горизонт, “український Відень” трансформується полотном теракотових дахів або шпилів, забарвлених у м’які, теплі тони. Обачливі персони навіть описують вдале накладання архітектурних шарів один на одного. Створюється особистий досвід інтимності, де існуєш тільки ти, тихий пульс краю і бездоганний звивистий вітер.
- 13 переглядів
