Як відомо 25 лютого до Чернівців прибули бійці 128-мої гірсько-піхотної бригади, які брали участь в боях у Дебальцевому.
Військовий комісар Чернівецької області Віталій Чурай зазначив: "Хлопці побували у пеклі, у боях на дузі в Дебальцевому".
Бійці не охоче розповідають про своє перебування на Сході. Усі вони дякують Богові та радіють, що залишилися живими і змогли побачити свої рідних. А також з сумом згадують про тих, кому не вдалося покинути гарячу точку, пише "Від і До".
Ось що розповів про Дебальцеве Андрій Зазонті, боєць 128-мої гірськопіхотної бригади: "У Дебальцевому служив п’ять місяців. Найважче було пережити постійні обстріли. Так, у Дебальцевому був котел. Коли з блокпостів отримали інформацію про наступ сепаратистів, не знали що робити далі. Нам не давали жодної команди, у штабі сектору «морозились». Думаю, командування нас підвело. Якби вихід із Дебальцевого було спланованою воєнною акцією, там би не залишили стільки техніки. Тікали звідти, як мурахи, хто чим міг виїжджав: автомобілями, пішки через поля, не знаючи дороги. Вийти змогли не всі, знаю, що багато вбитих."
Своїми думками про те, що було у Дебальцевому поділився і Богдан Вакарчук, боєць 128-мої гірськопіхотної бригади.
"У Дебальцевому пробув два місяці. Сказати, що це був котел, неможна, адже суцільного оточення бійців української армії не було, щоправда, всі дороги повністю обстрілювали супротивники. Вийти просто так звідти було неможливо. Вихід не був добре спланований, бо із п’яти колон, цілими виїхали тільки дві. Третю колону наполовину розгромили. Четверта та п’ята взагалі не виїхали. Хтось загинув, хтось потрапив у полон.
Думаю в Генштабі знали давно, що Дебальцеве здадуть. Можна було вивести наші війська звідти поки дороги ще не прострілювали сепаратисти. Чому так тягнули з цим, не знаю, але коштувало це великих жертв для нашої армії", - розповів військовослужбовець.
- 2 перегляди
