24-річна буковинка несе службу у батальйоні патрульно-постової служби міліції особливого призначення "Луганськ-1" на Сході нашої країни.
Марина Гуцуляк родом з села Суховерхів на Кіцманщині. Дівчина залишила вдома трирічну донечку Віолетту та пішла добровольцем на війну. Вона закінчила юридичний факультет ЧНУ.
"Навіть не знаю, звідки в мене виникло таке бажання, – зізналася молода жінка. – Після університету народила донечку, перебувала у декретній відпустці. Постійно стежила за подіями на Сході України. Якось почула, що в Чернівцях набирають людей у батальйон "Буковина", який відправлять у зону АТО. Брала активну участь у його створенні, надавала юридичні консультації. На жаль, цей батальйон не був потрібен місцевій владі. Тоді вирішили з хлопцями їхати у батальйон "Луганськ -1", який базується у Сєверодонецьку на Луганщині. Це було 22 листопада минулого року".
Марина чергувала на блокпостах на рівні з іншими бійцями.
"Буковинці знаходилися на передовій біля селища Золоте. Там ми жили у приміщенні автомайстерні та у вагончиках. Хоча доводилося спати і в бліндажах, і в землянках, і в наметі, коли на вулиці було 20 градусів морозу. Важко було стояти на блок-посту у бронежилеті, який важив до восьми кілограмів. Інколи навіть спали в ньому і з автоматом. Коли я вперше приїхала на блок-пост, то потрапила під обстріл. Хлопці кричать: "Бери автомат і біжи у бліндаж!". А я від страху не знаю, куди бігти, де ховатися. Другий раз поводилася спокійніше. Бійці жартували, що я вже отримала бойове хрещення. Обстрілювали нас досить часто з гранатометів, градів, танків. У січні обстріли лунали майже цілодобово, особливо в ті дні, коли Росія завозила черговий "гумконвой". На щастя, ніхто у батальйоні не загинув, хоча поранені були. Мені не доводилося стріляти у противника, тільки робити попереджувальні постріли"
- 1 перегляд
