Зараз у Чернівцях триває унікальна виставка «Моя вода» юного чернівецького художника Данила Гулька. Проходить вона у Галереї на Штейнберга. Він – особливий митець, адже десь у 4-річному віці лікарі йому поставили діагноз – розлади аутистичного спектру. Але це зовсім не стало вироком у житті хлопця, бо вже, не зважаючи на свої юні роки, Данило – знаний у своєму краю молодий перспективний художник. Його роботами мали змогу милуватись і за кордоном – у Франції, Італії.
Як повідомляють «Чернівці», зараз Данилові Гульку 13 років і матір хлопця, пишаючись його сьогоднішніми досягненнями, згадує:
«Один із чернівецьких психіатрів нам сказав: ви - молода пара, можете народити собі ще дитину та провідувати його у притулку. В мене мороз по шкірі пішов від того».
Про це Олена Гулько розповіла ІА АСС. Для матері ці слова прозвучали як вирок, адже 13 років тому, як вона пригадує, тут, у Чернівцях, вона не чула про хворобу аутизм та діток з таким діагнозом.
Пані Олена зазначає, що вони разом з чоловіком самі запідозрили, що з їх маленьким Данилком щось не так, бо у свої рік-два він не проявляв бажання гратись та спілкуватись з іншими, як це зазвичай роблять дітки. Маючи 2 роки, Данило майже не розмовляв. Батьки звернулись до лікарів, а ті не побачили нічого серйозного, мовляв: хлопці пізніше починають говорити. Однак мати стояла на своєму та бачила, що з сином щось не так. Інформацію почала шукати в Інтернеті. Натрапивши на дивну, не знайому для них, хворобу аутизм, батьки зрозуміли, що вона розкриває усю симптоматику, яка присутня у їх сина. Мати Олена додає:
«Коли почали читати про неї – кров у жилах стигла, бо розуміли, що описується наша дитина. У два роки ми вже чітко розуміли, із чим маємо справу. Хоча лікарі офіційно виставили нам діагноз у 4 роки. Це був дуже болісний період для усієї родини. Важко було усвідомити діагноз і навчитися з ним жити».
Олена Гулько радить усім батькам, що спіткнулись з таким діагнозом у діток – не закриватись у собі та у чотирьох стінах, а максимально підтримувати та любити свою дитину. Вона зазначає: надзвичайно важливо відчути, що дитині подобається і допомогти розвинути у ній цю любов, як це зробили вони. Одного разу Гульки привели сина до місцевої художниці Христі Венгринюк і йому це настільки сподобалось, що результат ми бачимо зараз - його роботи на виставках. Тут Данило відчув себе потрібним та важливим.
Найбільше Олену Гулько непокоїть те, чим займатиметься її син в майбутньому, адже сьогодні у Чернівцях, розповідає, немає гуртків, шкіл чи курсів для таких дітей. Мріє, щоб у державі створили невеликі підприємства для "особливих" людей. Це може бути ферма, або пекарня - будь-що, аби тільки люди з розладами аутистичного спектру не залежали від мізерного державного утримання.
- 6 переглядів
